Традиційний захід поєднує християнські та язичницькі ритуали, історія яких налічує сотні років.
У селі Еловдолі фестиваль у нинішньому вигляді існує вже близько 200 років.
Танцівників називають сурвакарами чи кукерами. Деякі надягають саморобні дерев’яні маски заввишки до двох метрів, прикрашені пір’ям.
[Златко Стефанов, лідер групи артистів]:
«Ми збираємося щороку ввечері 13 січня, обходимо село, запалюємо ритуальне багаття і надягаємо страшні маски, з дзвіночками та особливі костюми. Ритуал покликаний відігнати всіх злих духів. Нехай буде добро, здоров’я та все найкраще».
Такий самий карнавал проводять і в Північній Македонії. Учасники гуляють вулицями села Вівчани у страхітливих вбраннях. Тут теж вірять, що це відганяє нечисть і позбавляє хвороб на весь рік.
[Марія Македонська, гостя з Болгарії]:
«Люди шалено веселяться. І я також здивована, наскільки веселим може бути карнавал. Мені цікаво, чи є щось схоже у Венеції, але думаю, що ні. Тут набагато краще».[Арбнора Меметі, гостя фестивалю]:
«Чудово знову приїхати сюди через три роки. Це мій другий візит. Мені подобається, бо це особливе та унікальне місце. Тут можна побачити ретроспективу всіх соціальних та політичних подій, що сталися за ці роки».
Історія карнавалу налічує приблизно 1400 років. Утім, у сучасній версії учасники одягаються в образи, натхненні попкультурою. Вони також інсценують визначні політичні та соціальні події, що сталися протягом року.
Коротке посилання на цю сторінку:
