Утім, у бюро їжу викидають. Решту оглядають, сортують, реєструють і відправляють у сховище. Склад розміром трохи менший за футбольне поле весь заповнений стелажами й уважається найбільшим у Європі. Його обслуговує 45 працівників.
[Діана Куей, працівниця бюро знахідок]:
«У цій кімнаті ми зберігаємо мобільні телефони. Ось це місце призначене для телефонів, загублених у чорних таксі, які також належать службі Transport for London. Тут у нас ноутбуки, мобільні телефони та iPad. У кімнаті постійно 19 градусів тепла, що важливо для літієвих акумуляторів».
Власники забирають менш як п’яту частину всіх загублених речей. Після трьох місяців зберігання не забрані знахідки або виставляють на аукціон, або передають доброчинним організаціям.
Але деякі речі зберігають у спеціальному приміщенні довгі роки. Наприклад, урна з прахом лежала тут сім років, поки не знайшовся той, хто забув її в транспорті.
[Діана Куей, працівниця бюро знахідок]:
«Цей відділ серед моїх улюблених. Там містяться речі, які ми зберігаємо довше ніж три місяці, деякі лежать з часів Другої світової війни. Один експонат мені дуже подобається. Це опудало риби-їжака. Воно дивовижне. Його неможливо тримати в руках. І як воно сюди потрапило, я не знаю. Це один із найстаріших експонатів. Йому, мабуть, понад 45 років».
Працівники бюро знахідок кажуть, що здебільшого речі забувають в автобусах. Дуже часто це парасольки.
Коротке посилання на цю сторінку:
