Такого висновку дійшли дослідники з Королівського коледжу Лондона після експерименту в галереї Курто.
У дослідженні брали участь 50 осіб віком від 18 до 40 років. Частина з них розглядала п’ять відомих картин в одному із залів галереї, інша частина — їх копії в аналогічному приміщенні поза музеєм.
[Тоні Вудс, співавтор дослідження]:
«Ми хотіли зрозуміти, чому люди почуваються краще, коли дивляться на мистецтво».
Науковці брали зразки слини до та після перегляду картин, щоб виміряти рівень кортизолу — основного гормону стресу, а також двох білків, пов’язаних із запаленням. Крім того, учасники носили спеціальний годинник, що фіксує серцевий ритм і температуру шкіри.
[Тоні Вудс, співавтор дослідження]:
«Що відбувається, коли ставимо людину перед справжньою картиною? І чи є відмінність від того, коли вона дивиться на копію того ж полотна, але не в музеї, а в лабораторії?»
Результати виявилися помітними: середній рівень кортизолу в тих, хто дивився картини в галереї, знизився на 22%, а в тих, хто бачив репродукції — лише на 8%.
[Тоні Вудс, співавтор дослідження]:
«Це дуже заспокійливо впливає на людей. І це підтвердили показники кортизолу, які знизилися в учасників, які перебували в галереї, але не в тих, хто бачив копії в лабораторії».
Для учасниці експерименту Ерон Кім цей досвід став одкровенням.
[Ерон Кім, учасниця дослідження]:
«Я зрозуміла, наскільки великий вплив мистецтва».
Автори підкреслюють, що для остаточних висновків необхідні масштабніші дослідження.
Коротке посилання на цю сторінку:
