Хамами століттями були центром громадського та сімейного життя. Їх зводили біля мечетей. Кімнати в них розташовані від холодної до гарячої. Округлі стелі утримували пару, вузькі вентиляції випускали її поступово, а з кранів текла вода для обмивання.
Протягом поколінь візит до хамаму був щотижневим ритуалом. Сім’ї приходили разом, а потім розходилися в окремі приміщення для чоловіків і жінок.
[Мохссін Бензакур, історик]:
«Хамам давав можливість спілкуватися та обмінюватися інформацією. Багато хто погано знався на деяких темах, і в хамамі вони могли їх обговорювати, особливо ті, що вважалися табу».
Зараз у містах, таких як Рабат і Касабланка, відкриваються сучасні хамами. Вони пропонують короткий і приватний досвід: ароматичні трави, чорне мило та хну, мармурові лежаки та срібні посудини.
[Ханан Булхаржан, працівниця сучасного хамаму]:
«Коли клієнти приходять до марокканських хамамів, то відчувають розслаблення. Хамам, який я пропоную, традиційний, але із сучасним підходом, оскільки ми використовуємо всілякі ароматичні трави».
[Маріям Алауй, власниця сучасного хамаму]:
«Ми додали такі поліпшення, як м’яка музика, масаж для клієнтів та можливість індивідуального хамаму, на відміну від традиційного загального хамаму, де часто буває багатолюдно».
Проте традиційні хамами й далі закриваються.
[Мохсін Бензакур, історик]:
«Марокканські сім’ї змінилися. У будинках вже є гарячий душ, комфорт. Людям більше не треба виходити з дому, щоб відвідати хамам, особливо за такого швидкого темпу життя».
І навіть сучасні хамами відчувають тиск розкішних спа та готелів. Дедалі рідше вони стають важливим культурним ритуалом, і дедалі частіше поступаються швидким і приватним альтернативам.
Коротке посилання на цю сторінку:
