Нині Тайвань відомий як центр виробництва напівпровідників. Раніше ж його символом були саме банани.
Під японським колоніальним правлінням з 1895 по 1945 рік Тайвань був відомий фруктами, особливо ананасами та бананами. У 60-х роках минулого століття острів називав себе «банановим королівством», щоб збільшити експорт.
Ян заснував компанію, яка переробляє так звані псевдостебла бананів. Зазвичай ці відходи залишають на полях. Однак підприємець вирішив їх сушити, подрібнювати й створювати волокно.
[Нельсон Ян, засновник компанії]:
«Ще у 2008 році європейські бренди кросівок сказали нам, що сподіваються знайти спосіб, за якого і їжу, і матеріали вироблятимуть на тих самих ділянках землі одночасно. Ми працюємо, виходячи з цієї концепції. Зараз ми робимо так, щоб усі матеріали надходили з харчових відходів або відходів сільського господарства».
З бананового волокна роблять нитки, які можна змішувати з бавовною для виробництва, приміром, шкарпеток. Також з нього виготовляють екошкіру.
До проєкту приєдналися селяни. Псевдостебла стали для них цінною сировиною.
[Юй Чжичжун, генеральний директор агрофірми]:
«Частина бананової рослини, про яку ми говоримо, складається з безлічі волокон, тому ми називаємо її псевдостеблом. Це ділянка всередині рослини, як стовбур у дерева. Його основна функція — транспортувати поживні речовини та воду. Після збирання врожаю цю частину зазвичай викидають у поле як добриво. Але в ній міститься велика кількість волокон, які пан Ян та його команда можуть використовувати в текстильній промисловості. Так і почалася наша співпраця».
Фахівці зазначають, що бананове волокно має переваги перед бавовною.
[Шарлотта Чіанг, представниця Тайванської текстильної федерації]:
«Бананове волокно працює краще, ніж звичайна бавовна, за показниками водоспоживання, водопоглинання та стабільності постачання, що робить його дуже перспективним для майбутнього застосування».
Засновники проєкту впевнені: бананове волокно може змінити майбутнє моди та зробити його більш екологічним.
Коротке посилання на цю сторінку:
