Раніше жирафів уважали одним видом, усередині якого виділяли дев’ять підвидів, зокрема масаї, сітчастий, нубійський, ангольський та жираф Ротшильда.
Тобто з наукового погляду всі вони були варіаціями одного виду.
Зараз після багаторічних генетичних досліджень Міжнародний союз охорони природи визнав, що відмінності між групами жирафів досить великі, щоб уважати їх окремими видами.
[Філіп Муруті, представник Африканського фонду дикої природи]:
«Таксономія вкрай важлива. Вона каже нам про конкретні види. Для охорони довкілля це має ключове значення».
Правильна класифікація дає змогу виявляти загрози для конкретного виду та визначати, що потрібно робити, щоб їм запобігти.
[Філіп Муруті, представник Африканського фонду дикої природи]:
«Коли є окремі види та проведений для цього аналіз, це може привернути більше уваги та стимулює терміновіші дії».
Раніше окремі підвиди могли залишатися поза увагою, оскільки всю групу не вважали вразливою. Тепер заходів вживатимуть швидше.
Сітчастих жирафів і жирафів масаї вже занесено до списку підвидів, що перебувають під загрозою зникнення. Нубійських жирафів класифікували як «під критичною загрозою», а жирафів Ротшильда — як «близьких до вразливого становища».
[Філіп Муруті, представник Африканського фонду дикої природи]:
«Зараз ключова загроза для жирафів, як і для інших великих видів в Африці, — це втрата середовища проживання. Але в таких країнах, як Кенія і Танзанія, ще багато браконьєрства».
Заходи щодо збереження спрямують і на відносно численні види, щоб зберегти й збільшити їх чисельність.
Коротке посилання на цю сторінку:
