Пляшки роблять із термопластику, відомого як ПЕТ. До нового матеріалу додають 30–50 відсотків перероблених відходів. Деякі вироби складаються з них повністю.
[Модесто Песавенто, директор компанії ― власника заводу]:
«Як виробники ПЕТ-пляшок ми використовуємо сировину, яка на 98 % перероблена в Німеччині».
Фахівці кажуть, що порівняно з іншими видами пластику, ПЕТ найбільше підходить для перероблення.
[Модесто Песавенто, директор компанії ― власника заводу]:
«ПЕТ має технологічну перевагу, про яку ми вже знаємо за поліефірними волокнами: матеріал можна розтягувати, отримуючи волокна однакової товщини. Водночас він твердне й проявляє гарні властивості».
Теоретично ПЕТ можна переробляти нескінченно, бо його механічні властивості не змінюються. Єдиний мінус — страждає колір.
[Модесто Песавенто, директор компанії ― власника заводу]:
«Це помітно по сірому відтінку ПЕТ-пляшок. Що більше переробляєте, то сірішими вони стають. Це означає, що просто треба додавати новий матеріал, як і в будь-якому процесі перероблення».
Правила ЄС вимагають, щоб усе опаковання, пляшки та пластиковий посуд були виготовлені з такого матеріалу, який можна переробляти. Але в німецькій компанії зазначають, що виробництво продукції із вмістом вторинної сировини обходиться дорого. Дешевше робити з нових матеріалів.
Ще одна проблема в тому, що наразі мало підприємств із сортування та перероблення пластикових відходів.
Коротке посилання на цю сторінку:
