У 20-х роках минулого століття цю місцевість спотворило видобування олова. Але тепер тут співають птахи, біжать струмки та зеленіє листя. У ЮНЕСКО зазначають, що новаторський проєкт успішно перетворив безплідні землі на низинний тропічний ліс.
А це Таджикистан. Тут збереглися руїни споруд стародавнього князівства Хуттал. Їх також додали до списку ЮНЕСКО. Це пам’ятки археології та архітектури, зокрема фортеця та городище Хулбук, буддійський храм Хішттеппа, фортеця Золі Зар та інші об’єкти. Загалом їх одинадцять.
Князівство Хуттал було важливою частиною Великого шовкового шляху. Сюди приїздили по цінні товари, такі як сіль, золото, срібло та коні.
Ще один новий об’єкт ЮНЕСКО — гора Ієн Ти, що у в’єтнамській провінції Куангнінь. Однойменний заповідник уважають центром буддизму країни. Тут розташовані 20 історичних пам’яток, серед яких буддійський храмовий комплекс Чук Лам.
У сусідній Камбоджі теж з’явилися об’єкти ЮНЕСКО, але іншого характеру. До списку Світової спадщини внесли меморіали, які свідчать про жорстокість режиму червоних кхмерів. Вони захопили владу в 1975 році, а 79-го їх повалила в’єтнамська армія. За чотири роки комуністичного правління від голоду, тортур та масових страт загинуло щонайменше 1,7 мільйона камбоджійців.
До списку ЮНЕСКО внесли й наскельний живопис біля міста Ульсан, що в Південній Кореї. Тут вигравіювано зображення наземних і морських тварин, а ще сцени полювання. Цей живопис було нанесено в період з 5000 року до нашої ери по IX століття нашої ери.
А ці військові укріплення в індійському штаті Махараштра будували маратхи з кінця XVII по початок XIX століття. Стратегічні споруди є потужною і складною системою оборони на узбережжі та в гірській місцевості. Укріплення допомогли маратхам установити військове панування в цьому регіоні. Ці будівлі також внесли до списку ЮНЕСКО.
Коротке посилання на цю сторінку:
