Туніський ремісник Джалел плете циновки з тростини з 12 років. Колись ця майстерність була важливою частиною життя міста Набуль. Зараз циновки переважно використовують лише в храмах, але чоловік, як і раніше, береже старовинні традиції.
[Джалел Матматі, ремісник]:
«Це ремесло повністю пов’язане з моїм корінням. Я майстер із Набуля. Мені подобається це робити, навіть якщо це стомлює і не дає грошей».
Раніше в Набулі циновки плели тисячі майстрів. Нині їх близько сотні. Більшість уже в літах.
[Джалел Матматі, ремісник]:
«Це ремесло зникне, якщо молодь та уряд не звертатимуть на нього уваги».
Утім, серед молоді все ж є захоплені цією справою майстри. Серед них Зієд.
[Зієд Чаледі, ремісник]:
«Я люблю це ремесло, бо це історія нашої країни. Жінки та чоловіки, що проходять повз майстерню, відчувають запах тростини й кажуть, що це нагадує їм про батьків. Коли ми були маленькими, нас оточували циновки. Мій батько плів, поки я грався поряд, а тепер я плету, поки поряд граються дочки».
Виготовлення циновок починається зі збирання очерету. Стебла сушать три тижні з одного боку, а потім ще десять днів — з другого. Потім сортують. З довгих плетуть циновки, з коротких — кошики.
Майстри не просто роблять килимки, а й створюють на них складні візерунки. А Зієд та його брат Марван пішли ще далі. Вони вирішили адаптувати ремесло під сучасні потреби.
[Марван Чаледі, ремісник]:
«Це ремесло має майбутнє. Чому? Раніше воно асоціювалося тільки з циновками, на яких ми молимося або стелимо в будинку. Тепер воно втілюється не лише в килимках».
Брати плетуть стильні сумки, абажури, кошики та брилі. Такі товари мають попит і до того ж цікавлять туристів. Набуль — курортне місто із середземноморським кліматом. Тут багато відпочивальників із Європи.
Коротке посилання на цю сторінку:
