У цій майстерні іракського міста Кербела вже майже 60 років роблять керамічну плитку, зберігаючи традиції. Сотні років тут таким декором прикрашали мечеті, мінарети та важливі будівлі.
Власник майстерні Аббас Ахмед розповідає, що тут усе роблять уручну. Спочатку з глини формують плитку, потім її фарбують і поміщають у піч. Обпалюють за температури 900 градусів Цельсія. Так плитка стає міцною і довговічною.
[Аббас Ахмед, власник майстерні]:
«З нею нічого не буде, навіть якщо її лишити на сонці. Якщо температура нижча за 500 градусів, то плитка не пошкодиться».
Художники прикрашають плитку традиційними орнаментами, а також написами арабською мовою. Для цього використовують різні стилі. Уся продукція має попит, але масове виробництво створює серйозну конкуренцію. Утім, майстрів засмучує і те, що людям пропонують товар нижчої якості.
[Аббас Ахмед, власник майстерні]:
«Тепер є керамічна плитка з написами, у яких багато помилок, зокрема й в діакритичних знаках. Це тому, що виробники не знають арабської. Як наслідок, бачиш неграмотний напис і поганий почерк. Люди купують цю плитку, бо вона недорога. Але в нас усе інакше. Ми використовуємо каліграфічні стилі сулюс, насх і рук’я — у кожному свої правила».
У Кербелі залишилося багато пам’яток архітектури, прикрашених декоративною плиткою. Серед них — мечеть Хусейна. Її збудували приблизно 700 років тому. Тоді й облицювали плиткою. У першій половині минулого століття тут також звели мінарет із традиційним декором. Керамічною плиткою прикрашають й інші будівлі.
Коротке посилання на цю сторінку:
