Тут проводять мальовничий парад. Сотні вуличних артистів, танцюристів, музик та навіть поліційних оркестрів вийшли на вулиці біля підніжжя Юлійських Альп.
Колись це було одне місто. Однак у 1947 році його розділив новий кордон між північно-східною Італією і західною Словенією. Старіші райони міста відійшли Італії, а його сільські околиці залишилися в Словенії, яка в той час була частиною Югославії.
Утім, це не завадило місцевим жителям і далі підтримувати спілкування й торгівлю.
Багато тутешніх двомовні, і багато хто щодня перетинає кордон, ідучи на роботу чи по покупки. Обидві країни перебувають у Шенгенській зоні, тож паспорти не потрібні.
[Катаріна, мешканка Гориції]:
«Гадаю, це дуже символічно, особливо у світлі нинішньої Європи та відкриття кордонів. Усе це дуже цікаво. До того ж у школах тут говорять і словенською, і італійською, тож це теж дуже незвичайно й цікаво».
[Жарко Немець, мешканець Нової Гориці]:
«Коли я був дитиною, мама возила мене через кордон до Італії на роботу, бо там ми мали землю. Це було чудово. Нині кажуть про залізну завісу, але я за малих літ ніколи не відчував нічого такого».
Статус культурної столиці означає, що у двох містах цілий рік проводитимуть виставки та мистецькі заходи, які мають зміцнити співпрацю, а також привабити туристів. Також до програми увійдуть кінопокази та концерти.
Гориція і Нова Гориця ділять звання Європейської культурної столиці 2025 року з німецьким містом Хемніц.
Коротке посилання на цю сторінку:
