Скромні віденські сосисочні ввійшли до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Їх уже давно вважають невіддільною частиною міського ландшафту. Приміром, цей кіоск стоїть біля галереї Альбертіна — неподалік Віденської державної опери.
[Йозеф Бітцінгер, власник віденської сосисочної]:
«Особливість у тому, що цю страву може дозволити собі кожен. Під час опери тут директор компанії чи знаменитість стоїть у черзі поруч із робітником чи двірником, який щойно прибирав вулицю. Це об’єднує людей».
У Відні історія сосисочних почалася у XVIII столітті.
[Йозеф Бітцінгер, власник віденської сосисочної]:
«Спочатку це було просто відро з гарячою водою, у якій плавали сосиски. Відра возили на маленьких возах, у які запрягали собак, і на великих, які тягали коні. Пізніше це був мікроавтобус чи трактор. Це були пересувні кіоски».
Тільки в 60-х роках минулого століття у Відні дозволили відкривати стаціонарні ятки. Сосиски почали підсмажувати на сковороді. Також розширився асортимент. І зараз у кіосках продають різні види сосисок.
[туристка зі США]:
«Це блискуча ідея. І я зі штату в США, який теж відомий своїми сосисками. Тож смак схожий на той, що в мене вдома».
[туристка з Великої Британії]:
«Дуже смачно. Я купила сосиску із сиром. Раніше не куштувала такої».
Найдавніша віденська сосисочна працює з 1928 року. Але спочатку на її місці стояв просто прилавок. Він з’явився 1918 року. Власник мав право торгувати лише з восьмої вечора до четвертої ранку, а потім мав прибирати прилавок з вулиці.
Коротке посилання на цю сторінку:
