Такі з’являються у всьому штаті Плато. Сім’ї риють їх буквально на задніх дворах своїх будинків. І це дуже ризиковане заняття.
Четверо синів Г’янги та інші шахтарі без засобів захисту спускаються під землю в пошуках олова та колумбіту.
[Йопшута Гьянга, жителька штату Плато]:
«Коли вони під землею, з ними можуть статися нещасні випадки, на них може обвалитися колодязь. Але щодня ми молимося Богові, хай Бог їх спасе».
Добуту синами сировину продають, щоб оплатити навчання в школі та купити добрива.
Після розподілу прибутку на руках у кожного шахтаря залишається по 20-35 доларів на тиждень. Цих грошей ледве вистачає, щоби зводити кінці з кінцями.
[Йопшута Гьянга, жителька штату Плато]:
«Ви бачите нашу молодь, вони не хочуть так працювати. Але ми їм кажемо: краще прийти і займатися цією роботою, ніж стати злодієм, крадієм чи терористом».
Сім’я Г’янгі була однією з перших у регіоні, хто почав займатися цією справою.
Тепер сусіди довкола роблять те саме. І таких шахт дедалі більше. Також дослідження виявило понад 1000 цехів з перероблення олова.
Люди зазнають впливу токсичного пилу та хімічних речовин. До цього додаються ризики, пов’язані з роботою під землею.
За останні два роки тут унаслідок обвалення шахт загинуло близько 20 людей.
Однак у країні, де населення живе за межею бідності, кустарні шахти – один з небагатьох способів заробити. На них припадає понад 70% усієї гірничодобувної діяльності Нігерії.
Коротке посилання на цю сторінку:
