Їхні сліди знайшли в цьому скляному флаконі віком 1900 років. Зазвичай такі використовували для зберігання парфумів чи еліксирів.
Дослідники вважають, що це перший хімічний доказ того, що римляни використовували фекалії з лікувальною метою.
Раніше практика нанесення екскрементів на шкіру для боротьби з інфекціями та запаленнями була відома лише з давньоримських текстів.
Дженкер Атіла – археолог, який спеціалізується на давніх парфумах. Він працював над ідентифікацією вмісту сотень флаконів, що зберігаються в музеї турецького міста Бергама в провінції Ізмір.
[Дженкер Атіла, археолог]:
«Ми здивувалися і зраділи, бо знайшли ліки, які збереглися з давніх часів до наших днів. Це неймовірно. Унікальність у тому, що їх одержали з людських екскрементів. Смішно, що ми знайшли екскременти, очікуючи знайти парфуми. Ми були вражені та здивовані».
Фахівці з фармакології знайшли у препараті не лише екскременти. Припускають, що туди домішали речовину з приємнішим запахом.
[Ілкер Демірболат, фармаколог]:
«У цих залишках людських фекалій ми виявили сліди олії чебрецю. Насправді це той самий чебрець, який ми називаємо анатолійським чебрецем».
Флакон вилучили в чорних копачів. Науковці не можуть точно визначити місце, де його знайшли.
Однак у регіоні була розташована відома давньоримська лікарня, де працював знаменитий лікар Гален. Саме він задокументував використання екскрементів у медицині.
Дизайн пляшки також вказує на її походження з цього регіону.
Коротке посилання на цю сторінку:
