[Джоан Френч, мешканка будинку для людей похилого віку]:
«Саме тому я обрала це місце. Приїхавши сюди й побачивши чудові сади, я одразу зрозуміла: ось воно».
Цей город посадили учні сусідньої школи. Вони доглядають грядки, а старенькі керують роботою.
[Джоан Френч, мешканка будинку для людей похилого віку]:
«Мені хочеться їм допомогти, але сили вже не ті, тож можу лише сидіти й дивитися».
Спільна любов до роботи на землі породжує дружбу й теми для жвавих розмов.
[Бейлі Янсен, школяр]:
«Усі вони із сільської місцевості й тепер розповідають, як їздили на конях, працювали на молочних фермах і таке інше. Цікаво слухати, наскільки їхнє дитинство відрізняється від мого. Дізнаватися ці історії неймовірно цікаво».
Для спілкування молоді зі старенькими в Австралії діє спеціальний проєкт.
[Грег Кронан, організатор]:
«За допомогою таких програм ми додаємо радості в старість. А люди похилого віку можуть дуже позитивно впливати на школярів».
Завдяки спілкуванню з учнями старенькі не почуваються самотніми. Зі слів експертів, це корисно для здоров’я.
[Грег Кронан, організатор]:
«Це стимулює розумову діяльність людей похилого віку. Згідно з дослідженнями, це може відстрочити деменцію чи послабити її симптоми».
Ну а приємним доповненням стає смачний обід з овочів, вирощених з любов’ю та в дружній атмосфері.
Коротке посилання на цю сторінку:
