Так звучать аргентинські паяди — імпровізовані вірші, які виконують під гітару. Таке мистецтво багато століть існує в сільській місцевості Аргентини.
Двоє друзів Фаусто й Насарено — серед тих, хто зберігає цю традицію. Таких співаків-поетів називають паядорами.
[Фаусто Лопес Бастіан, паядор]:
«Ми переважно використовуємо десятирядкову віршовану форму — дециму. Кожен рядок повинен складатися з восьми складів і мати сталу схему римування. Римувати абияк не можна. Тому паяда — швидкоплинна й спонтанна».
Виконувати паяду мають щонайменше двоє. Жоден не знає наперед, що скаже інший. Це імпровізація. Але вона має бути наповнена змістом.
Традиція виконання паяди виникла серед пастухів-гаучо в регіоні Ріо-де-ла-Плата на територіях Аргентини та Уругваю.
Аргентинський паядор Луїс Барріонуево охоче передає мистецтво молоді. Він об’їздив із виступами всю Аргентину, а також побував в інших країнах.
[Луїс Барріонуево, паядор]:
«Мені дуже радісно бачити, як з’являються нові паядори. І це чудово».
З ініціативи Луїса в аргентинському місті Трес-Арройос поставили пам’ятник, присвячений поетам-співакам. Щороку 23 липня тут відзначають День паядора.
Коротке посилання на цю сторінку:
