Глибоко під Неаполем поїзди щодня перевозять десятки тисяч пасажирів. Але це не просто метро, а своєрідний музей. Ось уже 19 років станції тут перетворюють на твори мистецтва.
Серед грандіозних проєктів — станція «К’яя», яку крізь прозорий купол освітлює денне світло. Її проєктував неаполітанський архітектор Уберто Сіола разом з англійським художником Пітером Гріневеєм. Торік «К’яю» визнали однією з найкращих залізничних станцій світу. Вона здобула престижну архітектурну премію Prix Versailles.
На станції «Сан-Паскуале», оформленій в океанічній тематиці, пасажири наче занурюються в море. А це «Толедо». Тут можна побачити тунель під назвою «Кратер світла». Стіни прикрашені мозаїкою синього та жовтуватого кольору, як у вулканічного туфу.
[Марія Корбі, менеджер з питань мистецької спадщини]:
«Історично Неаполь завжди був пов’язаний із надрами. Коли сюди прибули грецькі колоністи, тут почали добувати вулканічний туф, щоб збудувати місто, а також цистерни й тунелі».
На станції «Дуомо» розмістили репліку скульптури Геркулеса Фарнезького.
А тут минуле міста зустрічається із сьогоденням. У стіни станції «Мунічипіо» інтегровано археологічні знахідки. З цього каміння був збудований давній порт.
[Паоло Карбоне, голова Метрополітену Неаполя]:
«Це дуже гарно, бо всі камені було відреставровано. Але їх довелося розрізати та нумерувати, а після реставрації наново збирати».
З 30 станцій неаполітанського метро творами мистецтва прикрасили 20. У проєкті брало участь понад 90 відомих архітекторів та художників, які постаралися перетворити звичайні поїздки на екскурсію артгалереєю.
Коротке посилання на цю сторінку:
