Ритуальними піснями проводжають представники племені маорі одинадцять юних ківі. Цих рідкісних птахів, що не літають, уважають неофіційним символом Нової Зеландії. Після церемонії вирощених пернатих випускають на околицях Веллінгтона.
[Пол Ворд, засновник проєкту Capital Kiwi]:
«Ківі — наш національний символ. <…> Тому наш обов’язок — дбати про цих птахів. Ківі не було на пагорбах поруч із Веллінгтоном майже 150 років, тому дуже важливо повернути їх у цей ландшафт».
Ківі — незвичайні птахи. Їхнє оперення більше схоже на хутро тварини й пахне грибами. За цим запахом їх знаходять вороги. Тож територію заздалегідь очистили від усіх колись завезених хижаків.
[Джеймс Вілкокс, директор проєкту Predator Free Wellington]:
«Наш проєкт спрямований на знищення всіх щурів, горностаїв, опосумів та ласок у нашій столиці. Ми робимо це, тому що вони шкодять місцевій дикій природі».
Цей проєкт — частина загальнонаціональної мети. Нову Зеландію хочуть повністю очистити від завезених видів тварин до 2050 року.
Зараз від цих хижаків потерпають і такі пернаті, як новозеландський плодоїдний голуб, папуга нестор білоголовий і птахи, що не літають, уека й такахе.
Гарне середовище для цих видів уже створили в заповіднику на острові Капіті. Його очистили від завезених хижаків 30 років тому. Це був важкий процес. Тепер працівники заповідника діляться досвідом із колегами з Веллінгтона.
[Джон Барратт, працівник заповідника]:
«По-перше, треба готуватися до несподіванок і навчитися значною мірою діяти згідно з природним процесом. Також треба змиритися з утратами, бо не все йде гладко».
У Новій Зеландії за межами заповідників залишилося лише 70 000 ківі. Через хижаків раніше виживало лише 5 % пташенят. Охоронні заходи допомогли підвищити цей показник до 60 %. Але досі щотижня гине 20 ківі. І головна причина — колись завезені тварини. Без допомоги людей рідкісні птахи могли б зникнути до кінця століття.
Коротке посилання на цю сторінку:
