Вольфганг організовує цей захід у селі Кірхзеон і сам бере участь у танцях уже ось як 53 роки.
[Вольфганг Юбелакер, організатор ритуальних танців перхт]:
«Ми приносимо в домівки та на ферми успіх. І світло може повернутися, бо в минулому люди найдужче боялися того, що сонце більше не світитиме».
Уважають, що така традиція виникла у XVIII столітті й поширилася серед німців, австрійців, швейцарців, чехів та словенців.
[Вольфганг Юбелакер, організатор ритуальних танців перхт]:
«Ми ходимо від дому до дому, усі 70 осіб, з барабанами та дзвіночками. Співаємо й танцюємо перед кожним будинком. Наше село розділене на одинадцять секцій, тому ми робимо по одинадцять підходів. Вони тривають від трьох до шести годин. Тобто понад 100 танців за один підхід».
Перхти вбираються в традиційні костюми й надівають на голови двосторонні маски. Їх вирізують уручну. На створення кожної іде до 100 годин.
Учасники танців взаємодіють з аудиторією та іноді дражнять глядачів.
[Елена Лемке, учасниця танцювальної групи]:
«Я серед тих, хто любить бруднити дітей сажею. Їм це подобається. Деякі бояться. Але це дуже смішно».
Цю традицію підтримують і в інших містах німецьких Альп. Однак саме тутешні заходи вважають найпопулярнішими. Цього року їм виповнюється 70 років. Це дійство також потрапило до Списку нематеріальної культурної спадщини Німеччини.
[Андреас Гітль, учасник танцювальної групи]:
«Мій батько брав у цьому участь. Брат теж. І, як мешканець Кірхзеона, ти просто хочеш брати участь».
Святковий сезон починається в грудні й закінчується 6 січня.
[глядач]:
«Ми любимо сюди приходити. Це також частина традиції, і приємно, що вона завжди зберігається, що старі звичаї просто так не зникають».[глядачка]:
«Мені дуже подобається. Якісь до вподоби, якісь — ні. Мені не подобаються страшні, бо вони лякають. Але якщо вони на вигляд смішні, то такі мені до вподоби».[глядачка]:
«Вони чудово танцюють, дуже цікаве дійство. Й атмосфера тут просто ідеальна».
Коротке посилання на цю сторінку:
