Замість сучасних торговельних центрів, пишних парків та хмарочосів тут можна побачити прості будинки, багато зелені та традиційні магазини.
Чу Йок Чун — один із 30 мешканців острова площею всього 10 квадратних кілометрів. Каже, що йому до вподоби тихе життя, але майбутнього для своєї громади не бачить.
[Чу Йок Чун, мешканець острова]:
«Гадаю, на цьому острові буде дедалі менше людей. Щиро кажучи, старші люди вмирають, а молоді таке середовище не підходить».
За найкращих часів на острові мешкало майже 4000 осіб. Вони працювали на гранітних кар’єрах і на плантаціях. Але найбільший кар’єр закрили 1970 року, після чого багато хто переїхав до міста.
Мешканці кажуть, що життя тут дуже контрастує з напруженим середовищем мегаполіса.
[Ко Бі Чу, мешканка острова]:
«Міністри стурбовані психічним здоров’ям. Отже, цей острів справді може зцілити людей, які перебувають у стані сильного стресу».
Звідси до цивілізації — лише кілька хвилин на поромі. Місцеві жителі запрошують туристів прогулятися серед пишної зелені та озер до покинутих кар’єрів. А також пропонують велосипедні прогулянки порожніми вулицями та страви з морепродуктів.
[Джошуа Сім, турист]:
«Це повертає нас туди, звідки ми родом, принаймні мене. Це дуже відрізняється від континенту. Тут затишніше, по-сільському».
Наймолодшим мешканцям цього острова вже за 50 років. Влада Сінгапуру хоче зберегти його в нинішньому вигляді, однак заборонила переїжджати сюди з материка.
Острів раніше складався з п’яти дрібних островів, розділених припливними річками. Завдяки дамбам їх об’єднали. Тепер Убін має форму бумеранга.
Коротке посилання на цю сторінку:
