Тут здебільшого живуть кочові скотарі, які виживають завдяки своїм стадам.
18-річний Кельвін пасе тварин, відколи навчився ходити. Спочатку відвідував школу, але потім почав увесь вільний час присвячувати цій роботі.
[Кельвін Лесіяні, скотар]:
«Дуже багато корів уже померло. Якщо посуха триватиме й далі, помре ще більше. Тоді в нас нічого не залишиться. Я хочу навчитися працювати на комп’ютері. Може, вийде так заробляти».
І в Кельвіна виник такий шанс. У місцевій школі дітей навчають програмування. Сюди ходить коло 200 учнів. Одна компанія надала планшети й забезпечила доступ до інтернету.
13-річна Еверджой вдома раніше не мала навіть електрики. Комп’ютер вона побачила вперше в школі. Тепер уважає, що її майбутнє буде безпечнішим.
[Еверджой Вахіто, школярка]:
«Відколи я записалася сюди, я побачила комп’ютер і багато пристроїв. Ці навички допоможуть мені, коли я виросту».[Метью Муньї, директор школи]:
«По-перше, це відкриє для них нові можливості. По-друге, це допоможе утримати дітей у школі та збільшити їхню кількість. Багато хто тепер хоче покинути традиційний спосіб життя скотарів і записується до школи».
Раніше місцеві діти майже одразу починали допомагати батькам пасти худобу. Школу відвідували не всі. Проте засновники курсів сподіваються, що програмування відкриє для дітей нові можливості й забезпечить роботою в разі, якщо посуха стане в регіоні довгостроковим явищем.
Коротке посилання на цю сторінку:
