Нині іньямбо – живий символ культурної спадщини Руанди. Невелика череда цих корів живе в Ньянзі при колишньому королівському палаці «Рукарі», де працює музей.
[Бігіра Джуніор, куратор музею]:
«Їх тримали не для молока чи м’яса. Корови були окрасою палацу. Їх виводили напоказ, вони брали участь у церемоніях – словом, були частиною життя королівського двору».
Королі дарували іньямбо іншим правителям. Ця традиція зберігається й тепер, коли монархії в Руанді вже немає.
Іньямбо – це найкращі представники породи ватуссі. Телят без вад століттями відбирали для подальшого розведення. Саме такі корови вважаються священними.
Їх дресирували без батога, дбайливо доглядали, а перед палацовими церемоніями читали їм вірші.
[Бігіра Джуніор, куратор музею]:
«Я вже згадав про вірші, присвячені цим коровам. Їх читали, щоб тварини поводилися спокійніше і поступливіше. Думаю, спів теж допомагав їх заспокоїти».
Красу іньямбо також відображають традиційні танці.
[Бігіра Джуніор, куратор музею]:
«Коли жінки танцюють, можна помітити, що вони часто широко розводять руки. Ці рухи імітують форму рогів королівських корів. Танець демонструє красу цих тварин, а не танцівниць».
Корів Іньямбо ніколи не забивають. Вони вмирають природною смертю, після чого їх хоронять з почестями.
У музеї королівського палацу цих корів розводять з початку 2010-х років. Також іньямбо тримають найбагатші люди в Руанді, зокрема президент Поль Кагаме.
Коротке посилання на цю сторінку:
