З висоти пташиного польоту: Сноудонія дістала статус ЮНЕСКО

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Незабаром після того, як британське місто Ліверпуль викреслили зі списку Світової спадщини, статус ЮНЕСКО дали сланцевим ландшафтам північно-західного Уельсу.

Сланець у регіоні Сноудонія добували впродовж 1800 років. З цього матеріалу частково побудували римський форт Сегонтіум, що біля національного парку.

[Марк Дрейкфорд, перший міністр Уельсу]:
«Сноудонія — це чарівний ландшафт, який несе на собі відбиток діяльності людини, особливо епохи видобутку сланцю — XIX і початку XX століття. І цей вплив дуже помітний на північному заході Уельсу. Саме таке поєднання світу природи й світу людей переконало ЮНЕСКО дати цьому регіонові статус світової спадщини».

Місцева влада подала заявку до ЮНЕСКО у 2020 році. Вона прагнула визнання ролі цього місця як провідного виробника й експортера сланцю XVIII століття.

Валлійський сланець є на будівлях мерії Копенгагена й Королівського виставкового центру в Мельбурні. А в 1830 році з нього було зроблено дахи половини будівель Нью-Йорка.

До слова, Ліверпуль утратив свій статус, бо, на думку ЮНЕСКО, нові будівлі в історичному центрі й порту порушили привабливість його вікторіанських доків. Рішення привертає увагу, адже до цього організація виключала об’єкти зі свого списку лише двічі.

Щоб потрапити до переліку світової спадщини, місця повинні мати «видатну цінність» і відповідати хоча б одному з десяти критеріїв. Наприклад, бути шедевром мистецтва чи архітектури або мати природну красу.

Загалом престижний список містить 30 об’єктів із Великої Британії.