Острів Ейлса-Крейг безлюдний, він сформований давньою вулканічною активністю. Його щільна та міцна порода містить два типи граніту. Один – зелений, інший – синій.
Обидва використовують для виготовлення каменів для керлінгу – важких, полірованих гранітних дисків, які ковзають по льоду до цілі.
Із зеленого граніту роблять основну частину, а синій використовують для нижньої. На ній камінь ковзає.
[Джиммі Інгліш, співвласник Kay’s Curling]:
«Цей камінь – звичайний зелений. І саме його використовують для основної частини каменя для керлінгу. Сам камінь еластичний, завдяки чому його можна постійно використовувати для ковзання по льоду та зіткнення з іншими каменями».
Острів Ейлса-Крейг перебуває у приватній власності й не має постійних жителів. Це також середовище існування для морських птахів і сірих тюленів. Проте компанія з видобутку граніту робить усе, щоб їм не заважати.
Видобуток граніту на острові відбувається приблизно що п’ять років. Це роблять за ліцензією і лише в окремих районах. Після збирання валуни транспортують човнами на материкову частину Шотландії.
Кожен камінь важить близько 20 кілограмів та виготовляється з різних секцій.
Хоча керлінг часто асоціюють з Канадою, насправді він зародився в Шотландії. Найраніші записи належать до XVI століття, коли ігри проводилися взимку на замерзлих ставках та озерах.
Компанія Kay’s Curling виробляє камені для керлінгу з 1851 року. Вона постачає всі комплекти каменів, що використовуються на Олімпійських іграх з 1998 року, коли керлінг повернувся як медальний вид спорту на зимових Іграх у Нагано.
Компанія заявляє, що зараз виробляє від 1800 до 2000 каменів за рік.
Канада – найбільший покупець. Але попит зростає і в Азії.
Коротке посилання на цю сторінку:
