Один з останніх свідків Голокосту: «Ненависть смертельна»

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту 97-річний Нейт Лейпцигер стоїть поряд зі своїм портретом на фотовиставці під назвою «Ми вижили» в Організації Об’єднаних Націй. На знімку він на тому ж дерев’яному ліжку, на якому він спав у 15-річному віці під час війни.

Сьогодні, через вісімдесят один рік після звільнення концтабору Освенцим, Нейт виступає з попередженням.

[Нейт Лейпцигер, свідок Голокосту]:
«Яка причина знищення мільйонів людей під час Голокосту та наступних геноцидів, хай то геноцид у Руанді, Нігерії чи Камбоджі? Що мотивувало всі ці геноциди? Усе просто. Це ненависть. Ненависть до інших. І це рушійна сила знищення нашої людської раси. Тому ми маємо навчати молодь, що ненависть смертельна».

Нейт народився в єврейській родині у польському Хожуві в лютому 1928 року. Його відвезли до Освенцима у 15-річному віці разом із сім’єю. Тоді, сидячи в поїзді, він не підозрював, що бачить своїх матір та сестру востаннє. Пізніше їх убили в газових камерах.

Чоловік каже, що його вдалося врятувати завдяки батьковому втручанню.

[Нейт Лейпцигер, свідок Голокосту]:
«Мій батько врятував мене з черги до газової камери в концтаборі Освенцим. Він врятував мені життя всього за дві хвилини до того, як мене забрали. І відтоді він рятував мені життя багато разів. Цікаво, що щоразу, коли він втручався, рятуючи мені життя, відігравала роль добра воля нациста. І в трьох випадках звернення до нацистських чиновників допомогло мені залишитися живим і бути тут сьогодні».

Пізніше Нейт емігрував до Канади, де став інженером, одружився та створив сім’ю. Упродовж десятиліть він активно займався просвітницькою діяльністю, розповідаючи про Голокост.

Сьогодні Нейт – один з небагатьох, хто може поділитися свідченнями з перших рук. Він каже, що це велика відповідальність.

[Нейт Лейпцигер, свідок Голокосту]:
«Те, що я вижив – це і є моя мотивація. Я один із небагатьох, хто й досі про це говорить. Я відчуваю, що на моїх плечах сидять 6 мільйонів людей і кажуть: ти маєш говорити від нашого імені, бо якщо ти нас забудеш, ти ще раз нас уб’єш».