Індонезійські села зберігають традицію життя на піску

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

На північному сході острова Мадура, що в Індонезії, пісок лежить у дворах і навіть проникає у будинки. Три місцеві прибережні громади Легунг Тімур, Легунг Барат і Дапенда відомі як піщані села. Їхні мешканці вірять, що пісок приносить втіху та зцілення.

Села розташовані на північному сході округу Суменеп провінції Східна Ява.

Чоловіки та жінки весь вільний час проводять на піску. Уважають, що це зближує сім’ї. Крім того, гра в піску — найкраща розвага для дітей.

[місцева жителька]:

«Коли стає холодно, зазвичай об 11 чи 12 ночі, ми перебираємося в будинок».

Звичай приносити додому пісок з пляжу передається з покоління до покоління.

[місцевий житель]:

«Я народився на цьому піску. Звісно, ​​він був чистий. Повзати й стояти я теж вчився на піску».

У багатьох будинках є кімнати з піском. Це своєрідний матрац, на якому сплять уночі.

Але традиція може перерватися, бо пляжний пісок стає дедалі більше засміченим. Але поки що місцеві жителі сповнені рішучості вести колишній спосіб життя — на піску.