На учасників чекають різні розваги: від йоги до циркових виступів і танців. Тут кожен знайде своє місце.
Ну, а в житті не завжди так просто. Карен, яка з Німеччини, згадує, що в дитинстві їй було нелегко.
[Карен, гостя фестивалю з Німеччини]:
«Мої батьки не були рудими, а ось дідусь був. І він був єдиний. А я знала, що ніколи не вийду заміж за рудого, бо малою настраждалася».
Щоправда, діти та онуки Карен однаково руді.
Тесмін, що зі США, теж чимало пережила за малих літ.
[Тесмін, гостя фестивалю зі США]:
«Нас часто дражнили в школі. Пам’ятаю, діти казали: “Ліпше бути мертвим, ніж рудим”».
Утім, ставлення до рудих поступово змінюється.
[Гілад, гість фестивалю]:
«Гадаю, рудих і досі вважають унікальними. І загальна думка змінюється на краще: руді унікальні в гарному, а не в поганому сенсі».
Для багатьох фестиваль рудоволосих — це можливість зустрітися зі спорідненими душами.
[Барт Рувенгорст, засновник фестивалю]:
«Деякі заощаджували три роки, щоб приїхати сюди з Венесуели чи Австралії. Тож, якщо у вас руде волосся, і ви живете, наприклад, у Мексиці й ви один із небагатьох, це може стати мрією: хоч раз у житті опинитися в товаристві тисяч рудих — таких самих, як ви».
Засновник фестивалю — фотограф-аматор Барт Рувенгорст. 20 років тому він через оголошення в газеті запросив до Тілбурга на фотосесію 15 рудоволосих людей. Відгукнулося вдесятеро більше. Захід усім сподобався, і фотограф став проводити його щороку.
На фестиваль можуть приїжджати всі. Але для групової фотографії позувати дозволено лише тим, хто має натуральне руде волосся.
Коротке посилання на цю сторінку:
