[Одоні Пало Пабін, місцева жителька]:
«Якщо греблю збудують, як ми зароблятимемо на життя? Ми не дамо зводити греблю. Якщо її побудують, ґрунт змиється. Ми вирощуємо на цій землі кардамон, рис, джекфрут і груші. Ми вирощуємо врожай, щоб заробляти гроші, давати освіту дітям та утримувати сім’ї».
Активісти зазначають, що річка Сіанг має важливе культурне та історичне значення для місцевого населення.
[Таго Джаммо, активіст народності аді]:
«Річка Сіанг пов’язана з нашою культурою вже багато поколінь. Вона пов’язана не лише з нашою культурою і традиціями, а й з нашою цивілізацією, бо наші предки забезпечували нас, обробляючи землі на березі річки та зводячи тут будинки».
Занепокоєння місцевих жителів поділяє і голова Асоціації фермерів Сіангу.
[Лікенг Ліанг, голова Асоціації фермерів Сіангу]:
«Якщо уряд силоміць захоче побудувати багатоцільовий проєкт на річці Сіанг, громада аді зникне з мапи штату Аруначал-Прадеш, бо людей розселять. Нема альтернативи переселенню жителів цієї долини».
Індія планує побудувати греблю, щоб компенсувати можливе зменшення водоприпливу через китайську гідроелектростанцію, яку зводять у верхів’ї річки.
Китайська ГЕС щорічно зможе відводити до 40 мільярдів кубометрів води, особливо в сухий сезон, що загрожує індійським районам.
Індійська гребля повинна мати накопичувальний обсяг — 14 мільярдів кубометрів. Це дасть змогу випускати воду в період посухи та знижувати втрати міст і фермерів.
Експерти попереджають, що будівництво великих гребель у сейсмонебезпечній зоні Тибету та Аруначал-Прадешу може збільшити ризики для населення. Їм ще більше загрожуватимуть повені, зсуви та скидання води з льодовикових озер.
Коротке посилання на цю сторінку:
