Грузинський чай повертається: підприємці відновлюють занедбані плантації

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

У цій занедбаній будівлі, що на заході Грузії, колись розташовувався єдиний у Радянському Союзі інститут, який досліджував виробництво чаю та субтропічних культур.

Після розпаду СРСР цей сектор занепав. Країна не змогла зберегти величезну чайну промисловість. За офіційними даними, до 2016 року виробництво чаю знизилося на 99 % порівняно з піком у 1985 році.

Ліка Мегреладзе — одна з тих, хто намагається вдихнути життя в утрачену спадщину. Її мати була науковою співробітницею Чайного інституту, а сама Ліка тепер вирощує чай у власному саду біля колишньої наукової бази та пригощає ним гостей свого мініготелю.

[Ліка Мегреладзе, власниця гостьового будинку]:

«Це був єдиний у СРСР науково-дослідний інститут з чаю та інших субтропічних культур. Тут були величезні лабораторії та експериментальні поля, а також чайні фабрики».

Проте за останні десять років підприємці почали відновлювати занедбані плантації. Серед них — Ніка Сіорідзе та Баака Бабунашвілі, які використовують стару будівлю шовкової фабрики для перероблення листя та випуску своєї продукції.

[Ніка Сіорідзе та Бака Бабунашвілі, підприємці]:

«Протягом 40 років тут нічого не відбувалося, усе перетворилося на джунглі».

Тепер їхня мета — не просто відродити виробництво, а й створити унікальний грузинський чай високої якості, який зможе конкурувати на світовому ринку.

[Ніка Сіорідзе та Бака Бабунашвілі, підприємці]:

«Треба відрізнятися від китайських і тайванських виробників. Грузія — це Грузія, і ми повинні мати свій унікальний продукт».

Замість масового виробництва, як за Радянського Союзу, нинішні виробники роблять ставку на обмежені партії, ручне збирання та авторські технології оброблення. Їхня мета — не гнатися за обсягами, а створити чай, по який приїжджатимуть поціновувачі з усього світу.