Якщо щось може змагатися з любов’ю Раймундо Санчеса до трейлранінгу, то це його пристрасть до цифр. Удень він працює науковим співробітником у Школі здоров’я та реабілітаційних наук Університету Квінсленду. А ввечері вирушає бігати природними стежками: горами, лісами, пагорбами та іншою перетнутою місцевістю.
На шляху може траплятися каміння, бруд, струмки та круті підйоми. Такий біг потребує як витривалості, так і вміння швидко реагувати на зміни рельєфу.
Водночас Санчес поставив собі важливе завдання. За допомогою точних методів вимірювання він хоче розробити єдині стандарти для таких забігів. Тоді цей вид спорту матиме шанс бути доданим до Олімпіади.
[Раймундо Санчес, шанувальник трейлранінгу]:
«У шосейних забігах дистанції вимірюють за допомогою відкаліброваного велосипеда, але цією стежкою ніякий велосипед не проїде. Отже, нам потрібні інші інструменти».
Він використовує GPS-пристрій, щоб зібрати тисячі вимірів, прагнучи максимально точно визначити дистанцію.
[Раймундо Санчес, шанувальник трейлранінгу]:
«Головне питання — це справедливість. Якщо ми хочемо чесно порівнювати зусилля, треба стандарт, щоб розуміти довжину дистанції і всю складність кожного трейлу у світі».
Цю ініціативу підтримує і головна Асоціація трейлранінгу Квінсленду.
[Майкл Дагган, представник Асоціації трейлранінгу Квінсленду]:
«Ми говоримо не про стандартні 100-метрівки, які однаково вимірюють у всьому світі. Йдеться про різні стежки, різну висоту, різний рельєф. І дуже важливо, щоб дані та показники продуктивності були зрозумілі спортсменам».
За кілька місяців оргкомітет Олімпіади в Брісбені має оголосити, які види спорту буде внесено до програми Ігор 2032 року.
І шанувальники трейлранінгу Австралії мають надію, що їхні зусилля не будуть марними.
Коротке посилання на цю сторінку:
