[мешканець села Хнацах]:
«Уночі все дуже напружено. Подивіться: за 100 метрів звідси (азербайджанські) позиції, а ось наші будинки. Щодня близько десятої вечора починається стрілянина. Це повторюється що дві-три години. Це тримає в напрузі, бо вдома в нас діти й люди похилого віку».
Ця дуже мілітаризована ділянка кордону завдовжки тисячу кілометрів закрита з початку 90-х. Зростання напруженості вздовж неї збільшує ризик нових зіткнень між Вірменією та Азербайджаном. Упродовж останніх 40 років там було дві війни, які дестабілізували Кавказ. Через цей регіон проходять великі нафто- та газопроводи до Європи.
З 2020 року сторони ведуть переговори. У березні Єреван та Баку заявили, що погодили схему мирної угоди. Її можуть підписати у 2026 році. Але після кількох місяців відносного затишшя почали з’являтися повідомлення про порушення режиму припинення вогню на кордоні. Обидві сторони звинувачення відкидають.
Водночас президент Азербайджану Ільхам Алієв, який перебуває у владі з 2003 року, заявив у січні, що Вірменія — це «фашистська держава», яка загрожує всьому регіону.
На думку експертів, нестабільна ситуація на кордоні — це спосіб азербайджанської влади чинити тиск на Вірменію. З 2020 року вона вимагає відкрити так званий Зангезурський коридор завдовжки 40 кілометрів, який проходить через Сюнікську область Вірменії. Це дало б змогу сполучити Азербайджан з його ексклавом — Нахічеванською Автономною Республікою.
[Тигран Григорян, політолог]:
«Це може бути потенційним джерелом ескалації. Бо Азербайджан будує залізницю на своїй території і незабаром досягне кордону з Вірменією. І йому знадобиться якесь рішення щодо цього питання. Але для уряду Вірменії це червона лінія».
Сюнікська область на півдні межує з Іраном. Вірменія має важливі торговельні відносини з цією країною. Якщо Єреван утратить контроль над регіоном, це погано позначиться на економіці Вірменії.
Ситуація посилюється напруженими відносинами Вірменії з традиційним союзником — Росією, яка поглибила зв’язки з Азербайджаном.
Коротке посилання на цю сторінку:
