Покататися пагорбами ПАР можна на старовинних паротягах

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Пасажири сідають на паротяг у Кейптауні, щоб вирушити в подорож завдовжки понад 160 кілометрів.

Це один із приблизно 20 стародавніх паротягів, які курсують залізницями ПАР. Нині їх використовують, щоби катати туристів.

Для одних — це новий досвід, а для інших — ностальгія.

[Ганс Луйк, мандрівник]:

«Востаннє я їздив паротягом близько 38 років тому, коли мене призвали на військову службу. І це була поїздка з Вінгфілда, що біля Кейптауна, до Грехемстауна. Це приблизно 900 кілометрів».

За спокійного руху зі швидкістю 45 кілометрів за годину пасажири мають удосталь часу, щоб поспілкуватися, відсвяткувати якусь подію та насолодитися пейзажами.

У Південній Африці парові потяги з’явилися в 60-х роках ХІХ століття. Залізнична мережа відіграла значну роль в індустріалізації країни.

На піку розвитку галузі в 1959 році Південною Африкою їздило 3300 паротягів.

[Пітер Роджерс, гід]:

«Більша частина тяги була паровою, і це було пов’язано з тим, що в нас у країні було багато вугілля, а також із періодом санкцій, коли ми не могли отримати дизельне пальне. Тому паротяги їздили аж приблизно до 80-х років».

Коли 1992 року повністю відмовилися від паротягів, їх лишалося коло 700.

Зараз використовують приблизно 20.

[Йоган Фурі, машиніст]:

«Пара в мене в крові. Це моє перше захоплення. Я завжди кажу дружині, що це моя перша дружина. Немає нічого кращого за паровий двигун. Він живий».

Ремонт паротягів у наші дні пов’язаний з великими труднощами. Запчастини доводиться виготовляти з нуля.

Але ентузіастів індустрії це, видно, не зупиняє.