Як кочували стародавні киргизи, показали на фестивалі

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

На мальовничому пасовищі в Наринській області Киргизстану проходить фестиваль «Киргизьке кочівництво». Тут можна поринути в атмосферу минулого через театральні вистави й побачити, як у давнину мігрували киргизи. Зазвичай усі свої речі, зокрема юрти, вони перевозили на конях і верблюдах.

[Бейшен Момуналієв, аксакал та почесний гість фестивалю]:

«У процесі міграції киргизи мали свої дивовижні традиції: юрту, усе домашнє начиння возили на верблюдах і сильних конях. Старші жінки в білих головних уборах елечеках завжди їхали верхи на конях. З ними в одному сідлі сиділи онуки. Це була традиція».

Киргизькі кочівники змінювали місце проживання щомісяця чи що два тижні, щоб знайти нові пасовища для худоби.

Мігруючи, вони не селилися десь поблизу, а повільно рухалися щонайменше добу, щоб худоба теж могла покуштувати траву нових місць.

Якщо два клани зустрічалися, то весілля грали дуже швидко.

[Бейшен Момуналієв, аксакал та почесний гість фестивалю]:

«Процес переселення був для киргизів своєрідним святом. Вони одягали свій найкращий одяг та прикраси. На шляху вони проходили повз інші клани. Їм було важливо показати багатство свого роду».

Паралельно тут проходить фестиваль «Киргизький смак», на якому демонструють традиційні страви. Відвідувачі спостерігають за кулінарним змаганням, під час якого пари молодих людей готують бешбармак — традиційну тюркську страву з м’яса та борошна.

Зазвичай дівчата місили й розкочували тісто, а чоловіки нарізали м’ясо. Водночас традиція дрібно нарізати м’ясо має особливе значення і давнє коріння. Це знак поваги до гостей, особливо похилого віку, яким важко пережовувати великі шматки.

Багато що кочівники готували зі злаків.

[Салтанат Жумакунова, учасниця фестивалю]:

«Наприклад, це кошкон-май. Його готують із топленого кінського жиру та подрібненого ячменю чи пшениці. Ця страва дуже корисна й дуже ситна. І найголовніше, вона може довго зберігатися».

Почесним гостям у юртах дарують м’ясо. Це давня традиція, яка жива й досі.

Два фестивалі доповнив ярмарок декоративно-ужиткового мистецтва. Також на місці влаштовували національні ігри.