Вінтажні авто взяли участь у ралі в Аргентині

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Цей червоний автомобіль — перша модель компанії «Форд». Її почали випускати 1903 року. Далі йде французька машина марки «Клеман–Баяр» 1904 року випуску. За ними їдуть молодші автомобілі, але всі вони виготовлені до 1919 року. Це учасники ралі Гран-прі Реколета–Тигре в столиці Аргентини.

Самі перегони теж давні. Уперше їх провели 1906 року. Сучасна версія проходить у 27-ме.

Учасники стартують у Буенос-Айресі в дорогому житловому районі Реколета. Вони проїдут 35 кілометрів до міста Тигре. Там завершиться перший етап. Другим стане повернення до аргентинської столиці.

У ралі беруть участь 35 ретроавто. Хорхе Луїс приїхав на «кадилаку» 1912 року випуску.

[Хорхе Луїс Пенедо, учасник ралі]:

«Це задоволення. У свої роки я нетерпляче чекаю дня, коли зможу приїхати й насолодитися їздою на автомобілі, бо керувати ним — саме задоволення. І це схоже на подорож у часі, ніби в’їжджаєш у часовий тунель й опиняєшся в 1912 році».

Гільєрмо виступає на автомобілі «анасагасті» 1912 року. Це аргентинська марка. Компанія виготовляла машини з 1909 по 1915 рік. Вона розорилася через Першу світову війну й жорстку конкуренцію з дешевими автомобілями «Форд».

[Гільєрмо Якона, учасник ралі]:

«Залюбки керую цією машиною, бо я шанувальник індустрії тих років і з повагою ставлюся до того, чого тоді вдалося досягти, попри безліч обмежень, адже в той час не було таких технологій, як зараз».

Більшість вінтажних авто вдалося зберегти майже нічого не змінюючи. Лише деякі довелося модифікувати, щоб виїжджати на дороги загального користування. Власники антикварних машин кажуть, що ремонтувати не важко.

[Гільєрмо Б’янкі, власник ретроавтомобіля]:

«Зазвичай технічне обслуговування таких автомобілів простіше, бо там немає електрики. Тож будь-який досвідчений механік у всьому розбереться».

Перше ралі організував Аргентинський автомобільний клуб, заснований 1904 року. Тоді переможець отримав великий срібний кубок та грошову нагороду. У сучасних змаганнях немає переможців, але на фініші кожен учасник одержує пам’ятний приз.