Фестиваль кумису проходить серед киргизьких гір

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Кумис — традиційний напій кочівників Киргизстану, приготований із кобилячого молока.

Улітку конярі всією сім’єю живуть у горах на літніх пасовищах, які називаються жайлоо.

Тут же, в ущелині Чункурчак, проходить фестиваль «Кимиз-FEST-2023». На ньому можна відвідати майстер-класи з приготування кумису.

[Айнагуль Токтогулова, відвідувачка фестивалю]:

«Я спеціально приїхала на це чудове свято, яке проходить на чудовому, гарному пасовищі Чункурчак. Я і без фестивалю приходжу сюди, щоб попити кобилячого молока для оздоровлення, а заразом подихати свіжим повітрям і відпочити».

Свою продукцію привезли 16 великих та дрібних компаній — виробників кумису з усіх регіонів країни.

Деякі показують способи, як готувати кумис за допомогою традиційних дерев’яних маслоробок.

[Майрамкуль Султанова, учасниця фестивалю]:

«Були в нас такі маслоробки, виготовлені без жодного цвяха. Робили їх спеціальні майстри, наші батьки. Таку діжку переважно використовували на пасовищах. Сюди наливали молоко й розмішували, перетворюючи його на кумис».

Ще давніший тип маслоробки виготовляли зі шкур тварин.

[Дуйшенбек Чонтаєв, учасник фестивалю]:

«Ця маслоробка виготовлена з козячої шкіри. Киргизам було зручно возити її наповненою кумисом на коні. На коня чіпляли відразу дві. А для зберігання робили маслоробку з коров’ячої шкіри».

Смак кумису залежить від того, яку траву з’їла кобила. Як уважають, високогірні пасовища найкращі, бо там ростуть різноманітні трави.

Кумис має трохи кислуватий смак, а також через молочнокисле бродіння містить алкоголь.

На смак впливає і витримка. Кумис, який настоювали 4–5 годин, не кислий і легкий. Його зазвичай п’ють жінки й діти. Чоловіки ж віддають перевагу напою одноденної витримки.

У межах фестивалю також пройшов тваринницький ярмарок, на якому конярі виставили своїх найкращих тварин.

[Уланбек Дуйшеналієв, організатор фестивалю]:

«Метою нашого заходу є відродження, відновлення національного духу, піднесення духу народу».

Серед розваг фестивалю також були національні ігри, пісні й танці.