«Молодіжні гуртожитки» Гонконгу: крапля в морі чи розв’язання проблеми

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Ласкаво просимо до гонконзького будинку Челсі Тан. 30 квадратних метрів усамітнення та комфорту — майже недосяжна розкіш для більшості молоді регіону, який відомий найбільш дорогим і дефіцитним ринком житла у світі.

Челсі та її хлопець узяли участь у новій житловій програмі, яка пропонує так звані «молодіжні гуртожитки».

[Челсі Тан, жителька Гонконгу]:
«Коли ми шукали квартиру, то зрозуміли, що більшість місць задорогі або розташовані надто далеко від міста. І разом з транспортом ми б витрачали майже 1300 доларів США на місяць».

Натомість дівчина платить близько 500 доларів. Це навіть менше, ніж за найдешевше житло в Гонконзі, тобто кабінки з ліжками без окремих ванних кімнат чи інших зручностей.

[Челсі Тан, жителька Гонконгу]:
«Спочатку я подумала, чому би просто не жити вдома, адже я можу собі дозволити лише таке житло. Але це неправильно, бо так не зможеш стати незалежним. Я розумію, що маю сама долати всі складності життя й бути відповідальною».

Ринок житла Гонконгу вже 13-й рік поспіль посідає останнє місце у світі за доступністю та перше за ціною.

Але не всі вважають, що молодіжні гуртожитки — це довгострокове рішення. Урядова схема передбачає виділення трохи більше ніж 3000 квартир. Це крапля в морі. Водночас термін очікування державного житла становить більш ніж п’ять років.

[Нгай Мін Йіп, експерт з житлового будівництва]:
«Якщо влада справді дбає про житлове питання молоді, їй слід переглянути свою політику. Адже зараз, якщо ти молодий, то не маєш шансів отримати муніципальне житло».

Але попит на ці молодіжні гуртожитки високий — коло п’яти претендентів на кожну квартиру. Критерії також суворі й передбачають 200 годин громадських робіт на рік.