Бокс проти хвороби Паркінсона: як австралійці борються з недугою

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:

«Що ми робимо? Воюємо з хворобою Паркінсона!»

Житель австралійського Мельбурна Деріл, можливо, не такий енергійний, як раніше. Але це не означає, що йому не подобаються фізичні вправи.

[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:

«Завжди приємно усвідомлювати, що ти зробив щось правильно, і ти відчуваєш, що все ще можеш щось зробити».

Коли у 2019 році Деріл вийшов на пенсію, йому поставили невтішний діагноз. Хвороба почала прогресувати.

[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:

«Пропав нюх, почали тремтіти кінцівки, погіршилася рівновага. І став не так стійко стояти на ногах».

Раніше Деріл бігав марафони. Тепер його головне випробування – зав’язати шнурки.

[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:

«Іноді треба вміти визнавати, що ти чогось не можеш».

Але чоловік не здався. Він і ще коло 20 австралійців із хворобою Паркінсона щотижня ходять до залу на тренування з боксу.

Звісно, тут не проводять реальних боїв. Але заняття містять безліч ударів руками й інші вправи.

[Бруклін Бейкер, тренер]:

«Бокс дає їм контроль над своїм тілом».

Для вповільнення симптомів також радять займатися йогою, тайцзі й танцями. А тут, крім ударів, роблять вправи на рівновагу, гнучкість і навіть дрібну моторику рук.

[Бруклін Бейкер, тренер]:

«Приходять вони зазвичай похмурими, вони трохи пригнічені після важкого дня чи тижня. Але йдуть з усмішкою і щасливими».

Хвороба Паркінсона вражає 2–3 % населення світу віком від 65 років. Але Деріл не збирається опускати рук.

[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:

«Ніколи не здавайся. Ця хвороба хоче забрати мене. Але без бою їй не вдасться цього зробити».