Кубинці заводять гаванських бішонів, попри труднощі

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Такі собачки породи гаванський бішон — пристрасть багатьох кубинців. Собаківниця Майлін Амадор розводить цих болонок понад 30 років. Вона ще вивчилася на собачого перукаря й сама доглядає за своїми вихованцями. Але це нелегко.

[Майлін Амадор, собаківниця]:
«Я купаю собак кожні чотири дні. Якщо запізнюсь хоч на день, шерсть сплутається. У них не має бути ні бліх, ні кліщів — потім не позбудешся. Мені доводиться щомісяця застосовувати препарати від бліх. Тримати гаванця — це величезна праця не лише на Кубі, а й у всьому світі».

До того ж на соціалістичній Кубі постійно обмаль різних товарів. Зокрема важко купити шампуні й бальзами для собак, а без цього доглядати шерсть складно. Але люди однаково не відмовляють собі в задоволенні завести гаванського бішона, бо ж це місцева порода.

[Майлін Амадор, собаківниця]:
«Собаки цієї породи дуже розумні. Я вважаю їх найкращими. Мені всі до вподоби, я працювала з багатьма породами: бразильська філа, ротвейлер, доберман, німецька вівчарка, лабрадор, мопс, ши-цу, але гаванця не проміняю ні на кого з них».

Гаванські бішони дуже товариські й люблять гратися з дітьми. Вони звикають до будь-яких умов — головне, щоб поряд була людина. Гаванці живуть до 14–16 років і рідко хворіють.

На Кубі зареєстровано півтори тисячі гаванських бішонів.