Журналістське розслідування: як компанії виконують обіцянку переробляти кросівки

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

На ринку в Індонезії журналіст Джо Брок придивляється до трекера на своєму телефоні. Той приводить його до купи старого взуття. Ось вони — сині кросівки, на які він кілька місяців тому поставив передавач, щоб відстежувати переміщення.

Але цей ринок не те місце, де вони мали опинитися. Адже влада Сінгапуру та один американський нафтохімічний гігант обіцяли їх переробити.

Що ж пішло не так?

[Джо Брок, журналіст]:
«Американська фірма об’єдналася з владою Сінгапуру, щоби перероблювати взуття. Вони казали, що візьмуть будь-яке взуття з гумовою підошвою, перероблять його й перетворять на бігові доріжки й дитячі майданчики».

Джо встановив трекери на кілька пар взуття, а потім здав їх у кілька десятків пунктів у всіх США, де американський нафтохімічний гігант й одна урядова сінгапурська агенція збирали старе взуття.

Фірма, що збирає в США взуття, виробляє хімікати, які застосовують у виготовленні пластмас та інших синтетичних матеріалів. Деякі з них є у кросівках.

Компанія заявляє, що створює цінні продукти з пластикових відходів.

Як з’ясував Джо Брок, поки що це лише обіцянки. Багато його пар взуття опинилися на ринку в Індонезії.

[Джо Брок, журналіст]:
«Я щойно купив ці кросівки в магазині на ринку в Джакарті за 300 000 рупій, це близько 20 доларів США. А тепер підемо в тихіше місце й переконаємося, що це та сама пара. Так і є».

Жодна з 11 пар із трекерами не потрапила на переробний завод у Сінгапурі. Натомість їх доставили на склад сінгапурського експортера товарів секонд-генду.

Водночас екологічні проєкти американської нафтохімічної компанії вже мають у Сінгапурі визнання. Торік торгова палата країни нагородила її за найстійкішу співпрацю.