Традиційна центральноазійська вишивка претендує на визнання ЮНЕСКО

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Узбецька майстриня Нілуфар вишиває шовком уже 25 років. Ця техніка називається каштачилик. Вона відома в центральній частині Середньої Азії з давніх часів. Узбекистан, Таджикистан та Казахстан подали спільну заяву на включення традиційної вишивки до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.

[Нілуфар Мусаджонова, вишивальниця]:
«Відчуваю велику відповідальність за збереження цього ремесла. Тому ми намагаємося навчати більше дівчат, щоб вони теж вишивали й ознайомили з цим ремеслом світ».

В Узбекистані, Таджикистані та Ірані шовковою і золотою вишивкою прикрашали чоловічий та жіночий одяг, головні убори, фіранки та ковдри, а також покривала, якими завішували стіни чи отвори. Майстрині використовують різну техніку: вишивають хрестиком, набивним чи ланцюговим стібком.

[Азіз Муртазаєв, представник Всесвітньої ремісничої ради]:
«В Узбекистані багато видів традиційної вишивки. Найпоширеніші вишивки золотом і шовком. І кожен регіон Узбекистану може похвалитися власним унікальним способом вишивання».

25 років тому в Узбекистані заснували асоціацію народних майстрів. До неї входить 4000 вишивальниць. Багато хто успішно продає свої вироби.

[Насіба Ісхакова, вишивальниця]:
«Ми із сестрою навчилися цього традиційного ремесла 20 років тому у відомого майстра Ільхома Давлєтова. Він вишивав удома, як і я зараз. Тепер ми із сестрою успішно ведемо цей бізнес. Мені подобається це ремесло тим, що воно навчило мене старанності».

Рішення, чи буде включено традиційну вишивку Центральної Азії до списку ЮНЕСКО, ухвалять до 3 грудня.