Експерт: китайська практика злочинного вирізання органів розширюється

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Два нові розслідування розкривають ситуацію зі злочинною торгівлею органами в Китаї.

До експертів потрапили документи, які свідчать про те, що хірурги вирізають органи для пересадження в ще живих людей.

Правозахисник Девід Мейтас розслідує питання незаконної трансплантації в Китаї з 2006 року. Він каже, що в КНР не дотримуються міжнародних норм трансплантології, згідно з якими органи мають вирізати лише після підтвердження смерті мозку.

[Девід Мейтас, правозахисник]:
«Нещодавні розслідування насамперед надали докази, які підтверджують те, що ми вже виявили. Людей убивають, щоб вирізати їхні органи. А не вирізають органи після підтвердження смерті мозку».

Згідно з результатами розслідування, значну кількість органів для трансплантації в Китаї і далі отримують незаконно — в обхід офіційної системи реєстрації. Це відбувається попри те, що у 2015 році влада Китаю оголосила, що більше не використовуватиме органи засуджених до страти в’язнів.

[Девід Мейтас, правозахисник]:
«У 2006 році ми провели пресконференцію і заявили, що це нова форма зла на планеті. Але люди звикли чути про інші форми масових убивств. Легше повірити в те, що вже відбувалося в минулому. <…> Якщо ви налаштовані скептично, просто подивіться на докази».

Питання незаконного вирізання органів розглядав і Міжнародний трибунал щодо Китаю під головуванням сера Джеффрі Найса. У 2019 році він дійшов висновку, що в КНР тривалий час насильно вирізають органи у в’язнів сумління, і кількість убитих величезна. Здебільшого це практикувальники Фалуньгун, а також уйгури. Згідно з висновками Трибуналу, у процесі переслідування Фалуньгун у Китаї відбуваються злочини проти людяності.

Фалуньгун — це система вдосконалення душі та тіла. Вона містить п’ять комплексів плавних медитативних вправ і заснована на принципах істина, доброта й терпіння. Коли в 1999 році прихильників цієї медитативної практики почали репресувати, нею займався кожен дванадцятий китаєць.

Водночас Мейтас уважає, що масштаби злочинного вирізання органів і далі зростають.

[Девід Мейтас, правозахисник]:
«Практикувальників Фалуньгун, яких арештували й тримають у в’язницях, з роками стало недостатньо, щоб задовольнити попит на органи. Тепер використовують органи уйгурів у Сіньцзяні, — використовують для пересадження пацієнтам з усього Китаю та навіть з інших країн, бо до Китаю приїжджає багато трансплантаційних туристів. Це дуже конкретний приклад поширення порушення прав людини. Але є й інші шляхи поширення китайської практики вирізання органів — наприклад, через ініціативу “Один пояс — один шлях”. Ми бачимо, що нині ця практика вже є в Таїланді й Камбоджі».

У березні британський парламент заборонив своїм громадянам їздити до інших країн для пересадження органів, зокрема й до Китаю.

Проте Мейтас уважає, що цього замало, бо такі поїздки ніхто не відстежує. Також він каже, що західні трансплантаційні медзаклади часто співпрацюють із китайськими, навчають їхніх лікарів або направляють туди пацієнтів.