Такий підхід нагадує традиційні африканські техніки, коли тканину складають та закріплюють навколо тіла, створюючи готовий образ. Але для Мбона це не художній експеримент, а розв’язання практичної проблеми.
До цього він працював візажистом і часто стикався з тим, що клієнти скасовували фотосесії через затримки у швачок.
[Прешес Мбону, стиліст-драпірувальник]:
«Я розумів, що мені потрібний додатковий заробіток. Клієнти постійно казали: “Швачка підвела мене, я не зможу зніматися, не зможу забронювати фотосесію”. Це спонукало мене шукати щось нове. Я помолився, і мені наснилося драпірування. Я прийшов у студію і спробував. Відтоді я це роблю, і людям це подобається».
Зазвичай пошиття сукні може тривати кілька днів. Мбону працює в реальному часі й завершує образ значно швидше. З 2021 року він виконав понад двісті замовлень. Крім того, він тепер має понад 300 тисяч підписників у соціальних мережах.
[Прешес Мбону, стиліст-драпірувальник]:
«Я вибрав шпильки, бо розумів: це буде швидше за швейну машину. Якщо звернутися до дизайнера, сукня може готуватися два-три дні. У мене на це йде від сорока п’яти хвилин до години, залежно від фасону».
Ще одна відмінність від традиційного пошиття – тканина залишається цілою. Її не розрізають і не зшивають, тому матеріал можна використовувати повторно і створювати нові моделі. За словами Мбона, такий підхід допомагає зменшити кількість текстильних відходів.
Попри критику з боку консервативної аудиторії, інтерес до його роботи зростає.
Коротке посилання на цю сторінку:
