«Місто вже не впізнати»: як Гонконг змінився за останні п’ять років

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Місцева влада відправила на охорону порядку величезну кількість поліції і перекрила дороги та повітряний простір. Так, у Гонконгу вперше відзначали передання регіону під управління КНР без протестів, критики з боку опозиції та демонстрацій.

Активіст і політолог Семюель Чу каже, що нині повністю придушують будь-які публічні прояви інакодумства.

[Семюель Чу, активіст і політолог]:
«Коли я думаю про Гонконг, то розумію, що його вже не впізнати. Ще п’ять років тому можна було очікувати, що 1 липня пройде марш (опозиції). Раніше це завжди був день протестів».

Велика Британія передала Гонконг під управління КНР 1 липня 1997 року. Компартія Китаю обіцяла регіону широку автономію, необмежені права людини та незалежність судової системи принаймні до 2047 року.

Критики кажуть, що це були лише обіцянки, і що місто дедалі більше стає схожим на ті, що в материковому Китаї. Так, у 2019 році, попри масові продемократичні протести, у Гонконзі ухвалили радикальний закон про нацбезпеку. Він дає змогу арештувати буквально будь-кого, звинувативши в тероризмі чи зв’язках з іноземними силами. Найбільший термін покарання — довічний.

Активіст каже, що опозиційний рух Гонконгу повністю придушити буде непросто.

[Семюель Чу, активіст і політолог]:
«Думаю, рівень безпеки прямо показує невпевненість Сі Цзіньпіна щодо того, що досі становить собою Гонконг. Попри повну відсутність публічних демонстрацій».

Аналітики впевнені, що майже всі складові відкритого суспільства нині під загрозою, зокрема виші, середні школи та ЗМІ.

[Майкл Дейвіс, експерт із конституційного права]:
«Просто уявіть собі аналогічні жорсткі заходи в Нью-Йорку чи Лондоні. Я маю на увазі, що багато років Гонконг був одним із найвільніших і найвідкритіших суспільств Азії. Але тепер там триває придушення».

Варто зазначити, що на посаду голови адміністрації регіону й раніше призначали ставлеників Пекіна. Але для гонконжців масові протести завжди були важелем тиску на владу.