Китаянка розповіла про масштабні репресії в КНР

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

[Чі Ліхуа, практикувальниця Фалуньгун]:
«Мене били доти, доки не запаморочилося в голові. Мене почало нудити, а у вухах загуділо. Тоді я була одружена лише вісім місяців, і була вагітною».

2001 року Ліхуа Чі арештували в Китаї за друкування листівок. У них ішлося про те, що компартія КНР несправедливо переслідує мільйони людей, які вдосконалюються за медитативною практикою Фалуньгун.

Кампанію тотального придушення два роки до того розв’язав колишній генсек ЦК компартії Китаю Цзян Цземінь. Він наказав повністю викорінити мирну практику. Але мільйони китайців не захотіли її зректися, і тому їх запроторили до в’язниць. Там піддавали тортурам. Репресії тривають досі.

[Чі Ліхуа, практикувальниця Фалуньгун]:
«За три місяці я втратила чотирьох своїх родичів — чоловіка, матір, батька та брата. Усі вони померли».

Це дочка Ліхуа. Вона вперше побачила свого тата, коли того в критичному стані відправили з в’язниці додому помирати.

[Сюй Сіньян, дочка практикувальника Фалуньгун]:
«Уперше я побачила тата, коли мені було сім років. Він хотів мене обійняти. Але був таким худим, що я не дозволила цього — боялася, що в нього не вистачить сил. Я дуже боялася».

Ліхуа вдалося втекти з дочкою до США. Може здатися, що їхня історія — якийсь надзвичайний випадок. Але розслідування показують, що це верхівка айсберга, і що такі злочини в Китаї відбуваються масштабно.

І не лише вони. Експерти з прав людини неодноразово порушували в ООН питання насильницького вирізання органів у живих людей у Китаї. Як ішлося в доповідях, жертви таких злочинів – здебільшого ув’язнені практикувальники Фалуньгун.

[Чі Ліхуа, практикувальниця Фалуньгун]:
«Спочатку люди не вірили, що такі злочини насправді можуть відбуватися. Але тепер, коли факти підтвердили, люди починають діяти».

Так, цього місяця міжнародне видання Epoch Times провело вебінар щодо вирізання органів у Китаї. На ньому висловилися члени парламенту Канади, американські конгресмени, а також правозахисники та члени парламентів Бельгії та Великої Британії.