«Інстинкт самозбереження»: як казахські беркутчі протистоять глобалізації

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Полювання з беркутом — завдання непросте. Для Кайнара це вже другий птах.

[Кайнар Жумагулов, мисливець]:
«З цим беркутом минулого року вісім лисиць упіймали».

Тут, у Казахстані, мисливців із птахом — дедалі менше, але поки що традиція живе. Понад 80 беркутчі зібралися позмагатися за 300 кілометрів від Алмати.

[Руслан Абил, мисливець]:
«Це більше вид мистецтва, ніж полювання. З рушницею можна добути значно більше, а тут беркута треба тренувати, доглядати, шукати зручні позиції для полювання».

[Кайнар Жумагулов, мисливець]:
«Просто мені це подобається — виходити на полювання з беркутом. Азарт просто такий».

Беркутів зазвичай беруть із гнізда ще малих. Можна привчити до руки й дорослого. В обох випадках треба чимало терпіння. Надовго в цьому ділі залишаються не всі.

[Багдат Муктепкекизи, директор фонду «Кіран»]:
«Розважається іноді молодь, а потім швидко кидає. А ті, хто більш як 10–20 років займається, у них батьки займалися цим мистецтвом, і зараз онуки, правнуки продовжують».

Птахів пускають на зайця чи лисицю. Ще одна дисципліна — повернути беркута на руку. Демонстрація відданості.

Мисливці мають намір передати традицію предків і своїм дітям.

[Руслан Абил, мисливець]:
«Це ніби інстинкт самозбереження. Тобто вже непокоїшся — треба зберігати традиції, самобутність на тлі глобалізації. Вельми страшне відчуття».