Як вівчарки й вівці рятують бандикутів в Австралії

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Тасманійський бандикут, або сумчастий борсук. Цей малюк — представник австралійського виду, що вимирає. Колись такі звірята вільно бродили луками Зеленого континенту. Але поява завезених хижаків, таких як лисиць, поставила їх на межу зникнення.

[Девід Вільямс, зоолог]:
«Вони справді існують. Ховаються за великими парканами й на островах, де вони в безпеці. Але на звичайних луках материка їх тепер не зустріти».

Це операція відновлення бандикутів. Її готували багато років. До дикої природи Західної Австралії випускають 20 особин. Тварини нічні, тому все відбувається при світлі місяця. До того ж ідуть бандикути не самі, а в супроводі великої компанії: сторожових собак і… овець.

Вівчарки мареми вміло відлякують хижаків, і в Австралії вони вже давно охороняють колонії пінгвінів. Бандикутам не дуже до вподоби сусідство із псами, тому зоологи додали ще одних попутників — овець.

[Девід Вільямс, зоолог]:
«Собаки зосередяться на вівцях, а загалом вийде, що всі вони житимуть по сусідству з бандикутами. Це такий собі захист через довірених осіб».

Експеримент корисний і для землі. Бандикути — невтомні землекопи. Розпушуючи ґрунт, збільшують його вологість і родючість.

[Гейлі Гловер, фермер]:
«Поліпшення структури ґрунту — ключова мета сільського господарства. Якщо безліч тварин, що бігають навколо, будуть виконувати цю роботу за нас, це буде фантастика».

Якщо експеримент матиме успіх, дедалі більше бандикутів повертатимуть до дикої природи під пильним наглядом сторожових собак.