У Польщі пацієнтам хоспісів пропонують дозволити зустрічі з домашніми вихованцями

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Жителька Польщі Ева, яка страждає від раку жовчного міхура, рада візиту до лікарні австралійської вівчарки Клуски. Ця подія прикрашає її день.

Коли жінці поставили діагноз, то насамперед вона почала непокоїтися про свого собаку, якого взяла з притулку і який чекає на неї вдома.

[Ева Лутка-Кравчик, пацієнтка]:
«Моє перше питання було про те, чи вистачить мені часу на собаку, щоб піклуватися про нього, щоб він не залишився сам, бо моя сім’я впорається й без мене».

Від поганих думок Еву відволікає собака-терапевт. Він відвідує пацієнтів разом зі своєю господаркою Малгожатою Бжозовською.

У Польщі пропонують ухвалити закон, згідно з яким пацієнти отримають право на побачення зі своїми вихованцями в хоспісах та відділеннях паліативної допомоги.

Як показують спостереження, користь від візитів собак ще більша, коли пацієнтів відвідують їхні власні вихованці.

[Малгожата Бжозовська, студент-медик]:
«Ми чуємо від пацієнтів дуже правдиві історії про те, що це справді змінює ситуацію, як для них самих, так і для їхніх сімей, тому що сім’ї стають спокійнішими, і собаки теж».

Малгожата каже, що візити терапевтичних собак також допомагають зняти стрес у медсестер, кухарів та іншого персоналу, який доглядає невиліковно хворих пацієнтів.

Доктор Томаш Дзержановський – директор Клініки паліативної медицини при Варшавському медичному університеті. Саме він ініціював пропозицію ухвалити новий закон.

[Томаш Дзержановський, директор Клініки паліативної медицини]:
«Насамперед ми спостерігаємо поліпшення загального стану здоров’я, і ​​це мене дивує. Звичайно, ми знаємо про сприятливий вплив тварин на пацієнтів, особливо собак-терапевтів: зменшується тривожність, задишка та біль, а також низка симптомів, як фізичних, так і емоційних. Але найбільше мене дивує поліпшення загального стану здоров’я пацієнта».

Дзержановський сказав, що на цю місію його надихнув онкологічний хворий на ім’я Вальдемар. Він непокоївся за своїх котів. І коли їх доставили до нього в палату, то на його обличчі побачили сльози щастя.