Багатий світ настільних ігор показали на виставці в Італії

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

В історичному палаці Чезано-Мадерно на півночі Італії можна зіграти в настільну гру, перенесену на підлогу. Це покрокова стратегія «Ризик», яку винайшов французький кінорежисер Альбер Ламоріс у 50-х роках. А зараз вона стала частиною виставки, присвяченої настільним іграм.

Тут є ігри з усього світу, а також колекційні видання, масштабні ігрові інсталяції та дизайнерські інтерпретації.

Спартако Альбертареллі – один з найвідоміших розробників настільних ігор в Італії. Він уважає, що через гру люди пізнають дійсність.

[Спартако Альбертареллі, розробник настільних ігор]:
«Немає жодної людини, яка не винайшла б гру. Всі ми були дітьми й дуже багато часу присвячували вигадуванню якихось ігор. <…> Ми підкорюємо світи, будуємо міста й боремося, адже навіть шахи – це також битва. Ми досліджуємо, робимо щось в іншому світі, який відрізняється від того, в якому ми живемо».

Куратори виставки кажуть, що задовго до цифрової доби існували настільні ігри, які відтворюють самодостатні всесвіти, де конфлікт, стратегія та взаємодія ретельно продумані.

[Крістіан Конфалоньєрі, розробник ігор]:
«Настільні ігри – це спосіб спілкування, а також протиотрута від цифрового світу, в якому ми тепер живемо. А стіл – символ суспільного простору, оскільки відносини, які формуються за столом, дуже схожі на ті, що формуються в суспільстві».

На виставці представлено приблизно 60 ігор. З них 30 – старовинні, створені в різних країнах світу. Також є сучасні. Гості виставки можуть не лише подивитись на експонати, а й пограти.

[Алесія Інтерланді, куратор виставки]:
«Зазвичай, ігри сприймають як розвагу для дітей, марнування часу або щось легковажне. Насправді, це дуже серйозне заняття. Важливо внести філософію гри в наше повсякденне життя, особливо коли ми подорослішали».

Розробники ігор кажуть, що їхня творчість вимагає винахідливості та майстерності. Водночас не буває так, що якась гра подобається всім. У неї обов’язково будуть і шанувальники, і противники.

Мета виставки нагадати, що гра – це не лише втеча від дійсності, але й спосіб її зрозуміти, й, можливо, навіть спосіб спільно її переосмислити.