«Цього можна було уникнути»: жителі Гонконгу вшановують пам’ять загиблих у пожежі

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Ця фотографія стала відомою в усьому світі. На ній – 71-річний житель Гонконгу, на прізвище Вонг, на тлі масштабної пожежі, що охопила житловий комплекс «Ван Фук Корт».

Коли спалахнув вогонь, він кинувся до будинку, де була його дружина. Їй так і не вдалося вибратися. Востаннє вона зателефонувала чоловікові незадовго до лиха о 15:30 й сказала, що їй незатишно в домі.

Після пожежі, що охопила сім із восьми 32-поверхових будівель ЖК, підтвердили загибель понад 150 осіб. Ще десятки вважають зниклими безвісти.

Припускають, що вогонь швидко поширився через бамбукові риштовання й легкозаймисту сітку, яка була натягнута навколо будівель, що проходили реновацію.

Водночас син Вонга каже, що його батько роками виступав проти ремонту й запевняв, що заходів безпеки не дотримувалися. Так, він зірвав пінопластові панелі, що закривали вікна, і замінив їх на вогнестійку плівку. Він також поливав сітку зовні квартири, щоб та завжди була вологою.

[син Вонга]:

«Ці емоції (на фотографії) пов’язані не лише із самим інцидентом, а й з тим, що він багато років чинив опір цій реновації. Попри те, що він знав про безпекові ризики, і попри всі його зусилля, він не зміг запобігти тому, що сталося».

Жителі Гонконгу не припиняють нести квіти та свічки до місця найсмертоноснішої пожежі в Гонконгу за останні десятиліття.

[житель Гонконгу]:

«Надіюся, ті, хто пішов із життя, спочинуть з миром. А ті, хто ще живий, наберуться мужності, щоби це пережити. Шлю теплі побажання живим, а тим, хто помер, — легкого шляху. Це трагедія, яку неможливо описати словами».

Попри те, що після пожежі влада арештувала представників компанії, яка здійснювала реновацію, офіційно причин лиха ще не назвали.

При цьому Пекін заявив, що застосує закон про національну безпеку, якщо люди почнуть протестувати.

Водночас багато гонконжців просто хочуть відповіді на свої запитання.

[житель Гонконгу]:

«Це катастрофа, якої ніхто не хотів, і її можна було б уникнути, якби правил та положень справді суворо дотримувалися. Я вважаю, що справедливість — це головне. Гадаю, тут немає місця для розмов. Потрібна справедливість для жертв. Я думаю, що все населення Гонконгу хоче почути правду».