Трамп і Стармер підтвердили союз на тлі розбіжностей

[This post contains advanced video player, click to open the original website]

Президент США Дональд Трамп і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер продемонстрували єдність в останній день безпрецедентного другого державного візиту голови Білого дому до Сполученого Королівства.

[Кір Стармер, прем’єр-міністр Великої Британії]:

«Ви перебуваєте серед друзів, і я думаю, ми всі згодні з тим, що в особливих відносинах між нашими двома країнами є багато приводів для радості».

Трамп і Стармер лише мимохідь згадали розбіжності з низки питань, таких як Сектор Гази та довкілля, наголосивши натомість на спільних інтересах.

[Дональд Трамп, президент США]:

«Ми назавжди єдині, ми назавжди друзі й завжди будемо друзями».

Трамп зазначив, що Стармер уміло вів переговори, домігшись першої угоди зі США щодо мит.

[Дональд Трамп, президент США]:

«Він — жорсткий переговорник. Думаю, вам це було вигідніше, ніж нам».

[Кір Стармер, прем’єр-міністр Великої Британії]:

«Це дуже гарна угода для нас обох».

[Дональд Трамп, президент США]:

«Він чудовий переговорник».

Раніше було оголошено про рекордний пакет американських інвестицій у Велику Британію розміром 205 мільярдів доларів. Це частина масштабнішого пакету, який, за словами офіційних осіб, буде корисним обом сторонам.

Утім, погляди двох лідерів на зовнішню політику розходяться. Так, Трамп повторив, що не погоджується з тими країнами, які визнають Палестину.

[Дональд Трамп, президент США]:

«Отже, я маю розбіжність з прем’єр-міністром щодо цього питання. Одна з небагатьох наших розбіжностей».

Стармер сказав, що Велика Британія визнає Палестину, якщо Ізраїль не полегшить страждання жителів Сектора Гази й не укладе угоди про припинення вогню.

Трамп уже повернувся до Вашингтона. Там він сказав журналістам, що загалом добре ставиться до Кіра Стармера, але є два питання, щодо яких у них розбіжності. Перше — імміграція. На думку Трампа, ситуація з нею у Великій Британії дуже складна. Друге — енергетика. Голова Білого дому сказав, що Лондон недооцінює потенціал видобутку ресурсів у Північному морі, тоді як Норвегія спромоглася перетворити його на величезне джерело доходу.